Ізраїль цензує міжнародних журналістів, які висвітлюють сектор Газа

Хоча працівники міжнародних ЗМІ поспішили до Ізраїлю (він дав акредитацію щонайменше 2800 кореспондентам з початку війни), нікого не пустили до Гази, за винятком кількох суворо контрольованих турів ізраїльських військових. Як наслідок, протягом останніх шести місяців світ майже повністю покладався на репортажі місцевих палестинських журналістів для отримання інформації на місці про наслідки війни — разом із переважно неперевіреними публікаціями в соціальних мережах, які з тих пір заполонили інформаційний простір його початок. Відмова дозволити міжнародним ЗМІ висвітлювати Газу зсередини є лише одним із елементів зростаючого режиму цензури, який залишає вакуум для пропаганди, введення в оману та дезінформації, а також претензій і зустрічних заяв, які надзвичайно важко перевірити незалежно. Доповідь CNN про так звану борошняну різанину — смертоносну доставку допомоги, яка, за словами міністерства охорони здоров’я Гази, призвела до загибелі 100 людей і 700 поранених — наприклад, поставила під сумнів ізраїльську версію подій. Але знадобилося більше місяця, щоб зібрати ці докази зі свідчень очевидців і після перегляду десятків відео. Ізраїль відстоює себе як демократію та оплот свободи преси в регіоні. Його дії розповідають зовсім іншу історію. Високий рівень смертей і арештів журналістів, у тому числі на Західному березі річки Йордан; закони, які дозволяють уряду закривати іноземні інформаційні видання, які вважаються загрозою безпеці, і які прем’єр-міністр прямо погрожував використати проти Al Jazeera; і його відмова надати іноземним журналістам незалежний доступ до Гази – все це говорить про керівництво, яке свідомо обмежує свободу преси. Це ознака диктатури, а не демократії.